Люблинсько-Холмська православна єпархія була відновлена рішенням Собору єпископів Православної Церкви в Польщі від 25 березня 1989 року. Вона є безпосередньою спадкоємницею традиції давньої Холмської єпархії. Єпархія охоплює такі воєводства центрально-східної Польщі: Білопідляське, Холмське, Люблинське, Сідлецьке, Тарнобжезьке, Замойське і почасти Ряшівське. На момент створення єпархія нараховувала 16 парафій, поділених на 2 деканати. На території єпархії знаходився також монастир св. Онуфрія в Яблочині, який перебуває під юрисдикцією Митрополита Варшавського і всієї Польщі, а також Вища православна духовна семінарія в Яблочині. Створення єпархії мало значний вплив на оживлення релігійного життя і розвиток Православної Церкви на цих землях. Сьогодні єпархія поділяється на 4 деканати, нараховує 31 парафію, 5 філій, а також чоловічий монастир, має 48 храмів та близько 270 цвинтарів. У єпархії працює 27 священиків та 3 штатні псаломщики. Єпархіальний центр та резиденція архиєпископа розташовані в Люблині. Люблинська кафедральна церква Преображення Господнього є найстаршим храмом у Польщі, що належить Православній Церкві. Перші згадки про православний храм у Люблині походять з 1395 року. Люблин був містом, розташованим недалеко польсько-руського етнічного кордону. Крім польського населення, вже в середньовіччі тут оселявся руський православний люд. Нинішня церква була споруджена на початку XVII ст., після того, як згоріла попередня, у надзвичайно важких для Православної Церкви роках. Вона правдоподібно була освячена в 1633 р. митрополитом Київським Петром (Могилою). Люблинську церкву кількаразово забирали православним, врешті решт у 1695 році вона стала уніатською. До православ’я повернулася у 1875 році. Протягом XX ст. вона кілька разів виконувала функцію кафедрального храму люблинських титулярних єпископів, з 1989 року вперше в своїй історії є кафедрою єпархіального єпископа – єпископа Люблинсько-Холмської єпархії. У минулому Холм був духовною столицею Холмщини, а православні мали тут багато храмів. Сьогодні у власності православних залишилася лише невелика церква святого Івана Теолога. Решта або не існує, або є власністю Римо-католицької Церкви, як, наприклад, собор Різдва Пречистої Богородиці на Холмській Горі, збудований у XVII ст. на місці храму, зведеного князем Данилом у XIII ст., який був першою кафедрою Холмських єпископів. Холмська церква св. Івана була збудована в 1840 році і була тоді єдиним православним храмом у місті. Після 1918 року вона знову стала єдиною церквою у Холмі (за винятком років Другої світової війни). Сюди була перенесена традиція Холмської ікони Богородиці, і тут відзначалося традиційне свято Холмської землі – Пречиста, тобто свято Різдва Богородиці. З 1989 року церква св. Івана Теолога виконує функцію другої кафедри єпископа Люблинського і Холмського. Донедавна єдиним православним монастирем на території Люблинсько-Холмської єпархії був чоловічий монастир св. Онуфрія Великого, єгипетського пустельника з IV століття. Монастир був заснований під кінець XV століття. Особливу роль він відіграв у період Берестейської унії. Він був у той час важливим осередком православ’я. У першій половині XVII ст. тут була розташована навіть резиденція православного Холмського єпископа. Цей монастир, як один з нечисленних, протягом усієї своєї історії залишився православним. Період його найбільшого розквіту припав на початок XX ст., у ньому тоді перебувало 80 монахів, діяло 5 шкіл, медична амбулаторія, і трималося господарство. Найбільшим святом монастиря є день його патрона – св. Онуфрія Великого (25 червня), протягом століть у цей день сюди прибувають тисячі вірних. Сьогодні Яблочинський монастир підлягає юрисдикції Митрополита Варшавського і всієї Польщі. Натомість на території Люблинсько-Холмської єпархії з 2003 року діє чоловічий монастир преп. Серафима Саровського в Костомолотах. У 1993 р. відзначалася річниця 360-ліття люблинської церкви Преображення Господнього. Кульмінацією відзначень були урочистості 17 жовтня 1993 р. з нагоди свята Люблинської чудотворної ікони Божої Матері, в яких взяли участь численні гості і паломники з території Люблинсько-Холмської єпархії та інших єпархій Православної Церкви в Польщі, а також з України, Німеччини, Франції. Літургійним урочистостям передувала наукова конференція, присвячена історії люблинської церкви, з участю багатьох науковців з Польщі, України та Росії. У житті єпархії присвячується велика увага збереженню пам’яті про минуле і традицію Церкви. Наприклад, у 1992 р. урочисто відзначалася 110-та річниця від дня народження і 20-та річниця смерті попереднього Холмського єпископа – Іларіона. На З’їзді духовенства і мирян Люблинсько-Холмської єпархії 6 лютого 1996 р. була створена єпархіальна Комісія історичної пам’яті, завданням якої є формувати ідентичність вірних і пізнавати минуле єпархії. Одним із значних осередків православ’я на Холмщині був монастир у Турковичах. Він існував уже в XVI ст., був зліквідований у XVIII ст. і відновлений як жіночий монастир на початку XX ст. Після Першої світової війни польська влада не дала дозволу на його існування, а в приміщеннях була розташована сільськогосподарська школа, яка там діє до сьогодні. Цей монастир славився Турковицькою іконою Божої Матері. На щорічне свято сюди прибували тисячі паломників, навіть у період, коли монастир уже не існував. Ця традиція завмерла після виселення з цих територій православного українського населення у 1940-х роках. Вона була відроджена в значно скромнішій формі в 1980-х роках, але вже в Томашові Любельському, де найближче від Туркович розташована діюча православна церква. Протягом кількох років, після зміни геополітичної ситуації і відродження незалежної України, на свято до Томашова прибуває також багато колишніх мешканців цих земель, колись переселених на територію України і західні землі Польщі. Вони прибувають також на церковні свята в інших місцевостях Холмщини, наприклад, у Холмі, Грубешеві, Голі. Сьогодні монастирське життя в Турковичах починає відроджуватися. А все завдяки архиєпископові Люблинському і Холмському Авелю, який 28 серпня 2008 року відродив тут жіночий монастир. Монастирська спільнота нараховує 6 монашок. Паломництва Однією з важливих форм православної набожності є паломництва вірних до відомих релігійних осередків. У минулому паломництва були надзвичайно популярні серед вірних Холмської єпархії. Люди вирушали пішо на свята до Холма, Яблочина, Туркович, Томашова, долаючи відстань навіть у кільканадцять кілометрів. Після війни, в зв’язку з виселенням православного населення, традиція паломництв завмерла. Вона почала відроджуватися щойно на початку 1990-х років, після відновлення єпархії. Сьогодні найбільші паломництва вирушають кожного року з околиць Яблочина на свято Преображення Господнього на св. Гору Грабарку (серпень), а також на урочистості на честь св. Онуфрія до монастиря в Яблочині (червень). Від 2006 року з ініціативи єпархіального Братства православної молоді вирушають піші паломництва до Холма на свято Мучеників Землі Холмської і Підляської (червень), а також до Костомолот на свято св. Серафима Саровського (липень). Парафіяльні хори Важливу роль у житті кожної парафії відіграють церковні хори. Без участі хору важко собі уявити будь-яку православну службу. Менші або більші хори існують при всіх парафіях єпархії. Деякі з них досягли високого мистецького рівня і здобули славу в середовищах знавців церковної музики. Найбільш відомим хором єпархії є хор кафедральної парафії Преображення Господнього в Люблині, який тепер діє під керівництвом лектора Андрея Боублея, а раніше – Володимира Волосюка. У 1980-х роках цей хор займав перші місця на Міжнародному фестивалі церковної музики в Гайнівці; він часто виступає з концертами в Польщі та за її межами. У єпархії вживаються заходи, які мають на меті популяризацію церковного співу і вдосконалення рівня його виконання. У січні 1996 р. в Тересполі над Бугом відбувся І Перегляд колядницьких хорів, на якому виступили 4 хори православних парафій тереспольського деканату та православний молодіжний хор зі Львова. На З’їзді духовенства і мирян Люблинсько-Холмської єпархії в лютому 1996 року була створена єпархіальна Комісія церковного співу, яка має опрацювати програму курсу для диригентів церковних хорів, адже сильно відчувається їх нестача. У традиції Православної Церкви важливу роль у житті спільноти відіграють миряни, і це відповідає духові соборності. У XVI-XVII ст. саме церковні братства, які згуртовували навколо себе мирян, були основними осередками, що захищали православ’я. Тяжка доля православ’я спричинила те, що цей принцип не міг повністю втілюватися в життя. Однак, завжди існували парафіяльні ради, які співпрацювали з духовенством, якщо йдеться про організацію парафіяльного життя. Сьогодні з’явилася можливість і потреба більшої заанґажованості вірних, потреба в тому, щоб вони взяли на себе більшу відповідальність за Церкву. 6 лютого1996 р. в Люблині відбувся І З’їзд духовенства і мирян Люблинсько-Холмської єпархії, у якому взяли участь священики і представники всіх парафій єпархії, а також братств. На З’їзді обговорювалися різні аспекти життя єпархії, а також була створена Рада духовенства і мирян Люблинсько-Холмської єпархії, яка буде уповноваженим приймати рішення дорадчим органом при єпископові Люблинському і Холмському. Було створено також кілька проблемних комісій: з питань історичної пам’яті, співпраці з закордоном, господарсько-економічну, харитативну, а також церковного співу. Важливу роль у житті єпархії відіграє діяльність молоді. Братство православної молоді в Польщі було засноване на початку 1980-х рр., раніше комуністична влада унеможливлювала створення такої організації. Вже в першій половині 1980-х рр. з’явилися перші осередки Братства на території сьогоднішньої Люблинсько-Холмської єпархії: у Білій Підляській (охоплювало своєю діяльністю усе Південне Підляшшя) та в Люблині. Недовго після відновлення єпархії – у 1990 році – була створена загальноєпархіальна структура Братства православної молоді. Тоді також створювалися гуртки Братства в багатьох парафіях та розгорталася різноманітна діяльність: зустрічі молоді, вогнища, паломництва, табори, екскурсії. Сьогодні діяльність молоді, згуртованої навколо єпархіального Братства, систематично розвивається. Крім згаданих вище видів активності, молоді люди редагують газету «Істочник» – вісник Братства православної молоді Люблинсько-Холмської єпархії. Також існує створена молоддю інтернет-сторінка (www.bmpdiecezjalch.cerkiew.pl), на якій можна відшукати всю актуальну інформацію на тему діяльності Братства. На території єпархії, крім молодіжної організації, діє також Православне братство св. Афанасія Берестейського, яке було засноване в 1992 році. Воно організує зустрічі, симпозіуми, присвячені ролі мирян у житті Церкви, займається також благодійною діяльністю (зокрема, надає матеріальну допомогу вірним Православної Церкви в Україні, яка сьогодні потерпає від економічної кризи). Трагічна історія православ’я в останньому столітті, а особливо варварська акція руйнування православних церков у 1938 році, спричинили те, що в багатьох місцевостях православні не мали своїх храмів. У післявоєнний період найбільше храмів на території єпархії було збудовано в 1980-1990-х роках та напочатку ХХІ століття. У той час було освячено 8 церков: у Білій Підляській, у Київці, Голешеві, Загорові, Замості, Сідльцях, Кодні, Добратичах. Нечисленні православні спільноти не були в стані самотужки підняти тягар будівництва; вони отримували допомогу православних із інших регіонів Польщі або ж колишніх мешканців цих земель. Наприклад, у Київці церква була збудована завдяки пожертві колишнього мешканця цього села, який раніше емігрував до Америки. Крім храмів, у багатьох місцевостях були збудовані парафіяльні доми, в яких розташовані помешкання священиків та приміщення, передбачені для зустрічей парафіян. Протягом кільканадцяти останніх років такі доми збудовано в Білій Підляській, Сідльцях, Тересполі, Загорові, Межилисті, Славатичах, Кобилянах, а також єпархіальний центр у Люблині. Добудовано також нове крило в будинку Яблочинського монастиря. Ці інвестиції фінансово підтримала німецька організація «Diakonisches Werk der EKD in Deutschland» та Грецька Православна Церква. Незважаючи на численні знищення, у власності Православної Церкви залишилося багато цінних пам’яток: церкви, цвинтарі, іконостаси, літургійний інвентар, ікони. Часто протягом багатьох років вони були покинуті і зазнавали великих знищень. З 1980-х років розпочалася їх реставрація. Реставраційні роботи фінансувалися як державою, так і з пожертв вірних. До сьогодні було відновлено вже кільканадцять церков: у Люблині, Голі, Володаві, Кобилянах, Холмі, Войславицях, Грубешеві, Дубенці, Сосновиці, а також монастир у Яблочині. У багатьох реставрувалося також їх оснащення: у Холмі, Голі, Грубешеві, Люблині. Незважаючи на це, ще в багатьох храмах розпочинатимуться або завершуватимуться реставраційні роботи. У єпархії є багато літніх самотніх людей, які залишилися без опіки. Часто їх діти змінили віросповідання і не цікавляться долею своїх батьків, які хочуть залишитися вірними своїй культурі і вірі. Коли Православна Церква повернула собі земельні ділянки в центрі Люблина, народилася ідея збудувати тут Дім спокійної старості для вірних парафії, у якому вони могли б гідно провести останні роки життя, зберігаючи свої традиції. Ця ініціатива зустрілася з великим зацікавленням. Дім спокійної старості запроектував відомий люблинський архітектор А. Залуський. Будівництво Дому розпочалося у 1994 році. Певну суму на будівництво призначило Управління соціального страхування. Цю ініціативу фінансово підтримав також Євангелістський церковний округ Балінґен. Грошові перекази надходять від вірних єпархії та людей доброї волі з-поза її меж. У Домі розташована церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Більше про функціонування Дому можна прочитати в закладці «єпархіальні інституції». Як після Першої, так і після Другої світової війни Православна Церква була позбавлена численного майна та храмів. Навіть об’єкти, які були її власністю (у тому числі храми), не мали врегульованого майнового статусу. Змінити цю ситуацію дав змогу закон, який окреслював правовий статус Православної Церкви в Польщі. Він був прийнятий 4 липня 1991 року. Згідно з постановами цього правового акту Православна Церква могла протягом двох років зголошувати свої майнові претензії. Оскільки на території Люблинсько-Холмської єпархії є надзвичайно багато нерухомого майна, яке було відібране в православних, цей процес виявився складним і вимагає багато зусиль і фінансових затрат. Велику допомогу в цій справі надали декан В. У. Деет’єн – тогочасний настоятель парафії в Тебінгені, а також швейцарська організація «Віра у другому світі» («Glaube in der 2. Welt»). Люблинсько-Холмська єпархія склала загалом 300 заяв як про визнання права власності на експлуатоване нерухоме майно, так і про повернення відібраного нерухомого майна: храмів, цвинтарів, будинків, земельних ділянок. Однак, вони не стосувалися всього того, що було втрачене. Більшість заяв була розглянута позитивно, однак, залишилися ще нез’ясовані справи і такі, вирішення яких не відповідало очікуванням православної сторони. Повернуте майно буде використане для розвитку єпархії. Наприклад, у приміщеннях колишніх казарм у Володаві, переданих єпархії замість іншого нерухомого майна, в найближчому майбутньому буде заснований жіночий монастир, а поблизу села Яблочин на 600 гектарах землі буде створене сучасне рільниче господарство. Акція повернення майна стосувалася також цвинтарів, права власності на які у багатьох випадках не були формально врегульовані. Після виселення у 1940-х роках православного населення, багато цвинтарів було позбавлено догляду і зруйновано. Загалом Люблинсько-Холмська єпархія отримала формальне визнання права власності на 270 православних цвинтарів. З’явилося, однак, декілька суперечливих справ, оскільки до давніх православних цвинтарів висловила свої претензії Римо-католицька Церква. Так трапилось, наприклад, у випадку цвинтаря в Яблочині, Добратичах, Бублі, Грубешеві, Раколупах. Найрезонанснішою була справа цвинтаря у Яблочині, право власності на який усупереч закону отримала в 1980-х роках Римо-католицька Церква. Протягом довгого періоду часу тривав спір, вирішений Вищим адміністративним судом на користь православних щойно в 1995 році. Цей конфлікт вплинув на помітне погіршення відносин між двома Церквами і мав певний резонанс за кордоном. У міру своїх скромних можливостей єпархія провадить також видавничу діяльність. Започаткувало її видання кількох літургійних книг у 1990 році. У 1993 році з нагоди 360-тої річниці освячення кафедральної церкви в Люблині був опублікований нарис її історії польською та українською мовами, а в 1993-1995 роках вийшли друком три видання буклета про монастир св. Онуфрія в Яблочині. У 1995 році видання праці видатного православного теолога о. Іоана Меєндорфа «Шлюб у православ’ї» започаткувало видавничу серію «Світло Преображення» («Światło Przemienienia»), яка має на меті представляти багатство теології і духовності християнського Сходу. Важливою книжковою позицією є також «Православ’я. Світло віри і джерело досвіду» («Prawosławie. Światło wiary i zdrój doświadczenia»), за редакцією K. i Я. Лєсьнєвських, яка є своєрідним компендіумом знань про Православ’я. Крім того, вийшло друком декілька поштівок та іконок. Також були здійснені спроби видавати періодичні видання: у 1992 році вийшло одне число «Новин Люблинсько-Холмської єпархії» («Wiadomości Diecezji Lubelsko-Chełmskiej»), Братство православної молоді в Люблині видавало молодіжний часопис «Orthodox» (1991-1992), а в 1995 році православна парафія в Люблині видала кілька чисел тримовного парафіяльного часопису також під назвою «Orthodox». Видавнича діяльність велася як завдяки дотаціям від державних інституцій і самоврядування, так і власним коштам парафії. Видані в 1995 році книги були видрукувані в Греції і подаровані Люблинсько-Холмській єпархії Грецькою Православною Церквою. Сьогодні виходять друком наступні видані єпархією книжки.